Гамлєт, принц Датський


Дiя перша.

Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв,
ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваємиє рiзною мор-
ською сволотою. На берег моря виходить Гамлєт, принц Дат-
ський, одягненний в зручну товстовку приємну товстовку й
такi самi парусiновi штани. Гамлєт красiво пiдперезаний
вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i поцаватий.
В руках у нього дебелий дрючок.



Гамлєт:
- Як остопиздило купатися менi. Чi може iскупатися?
Купатися чi не купатiсь? Блядськi цi питання заябують. То
може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм
хуярити, аж поки за буями в очах не потемнiє? Ну а згодом?
Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже
пiздець крадеться зi своєю всмiшкой хижой. Простуда, геморой,
чiряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й си-
ра могила.. а в нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргари-
ток. А пiд нею лежить той фраєр, що любив купатись. Нi,
такiє варiанти єбав я в рот i в носа.

I Гамлєт харка у моря i його дрючком пиздячить.
Пiдходить Клавдiй, хилий дядько принца.

Клавдiй:
- Мон шер ГамлЄт! Ходiмо в кабiнєт. Цукерку дам тобi
я посмоктати. Цукерка очєнь класна, Тузiк вкусний.

Клавдiй огидно плямкає губами, iзображая чудний не-
хуйовий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в гряз-
ном простирадлi.

Привид:
- Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi
вiн в жопу встромить.

Клавдiй: А-а-а-а!!!

Тiкає.

Привид:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв ме-
не на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в
ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моє прекрасне
тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку
на парашi, за грою в пiвника з неголеним убiвцей, або в кон-
торi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари
шоб його єбали в жопу!

Гамлєт:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.

Привид:
- То може ти i м'яса не їси?

Гамлєт:
- Нi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить
iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми мо-
жем дохуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому
князiвствi... Колi я був царем, єбав я всiх богоносцiв у
купi з Львом Товстим. Hо це, конєчно, в смислє пєрєносном.
Но пiдорасiв з дєтства не любив, ще посилав їх на хiмiю єбо-
шить на благо Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!

Гамлєт:
- Ви, батько, там привидом вже зовсiм заєбали. Щось
пиздитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що
мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм
жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В
цiлому я ж гуманiст, не то шо ви, папаша. Вам тiльки би
горiлки засадить та мамку бiдну на печi єбати, аж дим iз ха-
ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова-
ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другої
хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата,
слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньєт?
От вiн i єбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя,
бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого,
любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни-
ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч-
ком переєбу. Щє й дядька позову i ми з ним разом таких
пiздюлєй вам понакладаєм, шо Данiя здрiгнеться.

Привид:
- Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Та-
ку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родив-
ся? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча
сiмейка! Зажди ж у мене!

Привид топиться у море.

Гамлєт:
- Папаша блядскiй, в доску заєбали. Пiти та випить в
бару шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдо-
мо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...

Гамлєт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море
шумить.

Дiя друга.

На сценi збоку стоїть рояль "Стiнвей". На ньому ле-
жать шпроти. Посеред сцени стоїть величезне кацапське
крiсло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб
висить нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй
руцi ведмедя молоток, у другiй балалайка. Це символiзує пра-
целюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. На крiслi сидить
Маргарита, мати Гамлєта i вишиває комiрець косовроточкi. Во-
на наспiвує русопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'я-
кою ходою пидораса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.

Клавдiй:
- Сьогоднi я гуляв на взмор'є з твоїм синком краси-
вим. Я конхвету хорошу очєнь, вкусную, єму давав, но он нє
взял, мудiла.

Маргарита:
- Какой чудак, єй богу...

Клавдiй (сам до себе):
- Я виєбу його.
(до Маргарити):
- Конхвета Тузiк очєнь нє хуйова.

Маргарита (лагiдно):
- Бешкетнику...

Клавдiй:
- Чiмось бздить у кабiнетi, неначє хтось насрав
нечiстоплотно? Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.

Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях шви-
денько вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтає При-
вид.

Привид:
- Ага, падлюки! Всiм скидать штани i стати раком!
Щас пiздець вам буде, злiвайте воду, йобанi масони, чi як
вас там.

Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази
Привида, якiй дико регочє i лiтає по кабiнєту.

Клавдiй:
- Мiй Привиде, нiякої хуйнi не робим ми. Ко всiм жи-
домасонам iспитуєм злобу i ненависть i каждий день нацiо-
нальнi гiмни на балалайцi хором iсполняєм. Бояться нас жиди
та басурмани, престiж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото
дня процент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в їх єбала.
Гораздо меньше стало пiдорасiв, єбошать всi вони як папа
Карло на хiмiї в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.

Входить Гамлєт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у
його дрючок, у другiй шампанськє.

Привид:
- Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч
дрючком їм по печiнцi, потом мєнє доложиш. Шо не ясно?

Гамлєт:
- Папаша, всьо в лучшем вiдє, нє волнуйтєсь.

Гамлєт пиздить усєх дрючком: пиздячить герба з вед-
медЇм, потiм заливає шампанськоє в рояль i шпроти запускає
туди ж. I по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Привид:
- Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиз-
дить. За валюту його я купував.

Гамлєт:
- Їбав я i рояль, i валюту i всiх жидiв.

Гамлєт пиздить Привида дрючком. Привид падає. Hа по-
лу лежать трупи, попижженi Гамлєтом. В роялi тихо плавають
шпроти. Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таємничо бли-
щать у темнотi.

Гамлєт (потихеньку починає тверезити):
- Iтогi подвєдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив
з рiдним дядьком. Попиздив мєбєль ценную, герба нацiонально-
го хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я,
хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всєм
сподiванням. Ех, блядська Данiя....

Гамлєт рве на собi товстовку i тихо грає музика,
приємний голос спiває "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до
Гамлєта, колить його у сраку шприцем i уводить до бо-
жевiльного дому.
На сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чор-
них бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi
звуки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.

Завiса.